Цими вихідними, в ніч з 6 на 7 липня українці відзначали стародавнє свято Івана Купала.

Свою назву воно отримало від імені божества Купала та імені християнського святого Івана. Квінтесенцією купальської ночі є очищення за допомогою вогню та води. Свято Івана Купала було дуже популярним і шанованим у наших пращурів-слов’ян. І хоча у сучасному світі про стародавні традиції святкувань та символічне значення Івана Купала дещо забули, останніми роками почалося поступове відродження народних обрядів. Так, У Центрально-Міському районі за ініціативи учасників благодійного фонду «Громадська ініціатива жителів Кривбасу» було організоване справжнє купальське свято. Особливе культурне значення це має для мешканців міста, які, як правило, менш обізнані у народних звичаях, ніж жителі сільських районів.

На святі Івана Купала, що проходило на човновій станції у парку Правди, усі бажаючі могли також ознайомитися з творчістю криворізьких народних умільців. Особливий інтерес викликали традиційні українські ляльки-мотанки.

Як і кожне свято, Івана Купала не могло обійтися без традиційних народних пісень, які створюють неповторну живу атмосферу. Цього вечора купальських пісень для гостей свята співали учасники хору «Кобзар» із селища Авангард.

А тим часом, під народні співи дівчата тут і там плели вінки з польових квітів - чи не головний атрибут купальського свята. Для багатьох це був перший подібний досвід.

Цього вечора віночками уквітчали себе багато криворізьких дівчат – є все ж таки щось магічне у цьому стародавньому символі. І коли почало смеркатися, тиха спокійна вода річки навколо човнової станції наповнилася десятками вінків – це дівчата зі сподіваннями дізнатися свою жіночу долю почали пускати їх у воду. За повір’ями, якщо вінок приб’ється до берега –судженого у наступному році годі й чекати. А якщо вінок відпливе далеко – загадане бажання збудеться і на дівчину очікує весілля.

Народні купальські гуляння у парку Правди тривали до глибокої ночі.