ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА. (ВІДЕО) |
![]() |
![]() |
П'ятниця, 07 лютого 2014, 19:24 |
Цього року Україна відзначає 70-ту річницю свого визволення від німецько-фашистських загарбників, протягом 1943-44-го тривали кровопролитні бої за звільнення окупованих територій. Таку ж дату готується відзначати в лютому і Кривий Ріг, цим подіям присвячено нову рубрику, яка висвітлює картину боїв за наш край. 8 лютого 1944 року радянські війська з боями взяли Нікополь і підійшли до Кривого Рога. Оборону ворога проривали до 20 лютого, запеклі бої велися за кожну вулицю.В боях за визволення Кривого Рогу брало участь 28 дивізій, 23 з яких були удостоєні почесного звання Криворізьких. Битву за Кривий Ріг ветерани порівнюють зі Сталінградом чи Курською дугою. Криворізько-Нікопольська операція почалася 30 січня з нанесення відволікаючих ударів силами 37 армії на Кривий Ріг та 6 армії на Нікополь, які нацистське командування сприйняло, як основні, і кинуло в бій додаткові дивізії. Це дало можливість радянським військам прорвати оборону ворога в напрямку Апостолова і розколоти 6 фашистську армію. Таким чином, визволення Кривого Рогу проходило з нанесенням двох ударів – з південно-східного напрямку та з півночі, в районі селища Веселі Терни. Наступ проходив складно: морози змінювалися відлигою, техніка грузла в багнюці. Радянські солдати змушені були багато кілометрів нести в руках міни та снаряди. Через нестачу боєприпасів загинуло чимало бійців, піхота не мала можливості відбивати танкові атаки ворога. За останніми даними, в боях з жовтня 1943 до лютого 44-го загинуло близько 200 тисяч визволителів – проти 112 тисяч солдат фашистської армії. Медсанбати та шпиталі були переповнені, пораненим надавали тільки невідкладну допомогу і відправляли в тил, звільняючи місця для інших. Вранці 20 лютого головний удар бійці 46-ї армії спрямували на коксохімічний і металургійний заводи. Найзапекліші бої велися за станцію Червона, де билися солдати 236-ї стрілецької дивізії, та Зелене містечко. Увечері дивізія наблизилася до Соцміста, станцію Червона вдалося зайняти лише вночі цього дня. Вирішальну роль зіграли атаки штрафних батальйонів, більшість з тих, хто загинув при визволенні центру міста та Червоної, ховали безіменними на Криворізькому кладовищі, зараз на цьому місці - плита з надписом «Невідомий солдат». Лише кілька років тому, завдяки криворізьким пошуковцям, вдалося встановити імена офіцерів 6 штурмового батальйону. На світанку 21-го лютого частини 82-го стрілецького корпусу вийшли до Саксагані і східної околиці Довгинцево. Тільки після підтримки 28-ї стрілецької дивізії вдалося вибити фашистів. Райони північних рудників визволяли стрілецькі дивізії 57-го корпусу генерала Остапенка. Протягом доби стояв живою стіною між фашистами і греблею загін «Безстрашних», очолюваний Володимиром Дишинським, котрий мав утримувати позиції до підходу основних сил. Бійці та їх командир наказ виконали, але 16-теро назавжди залишилися на криворізькій землі. На честь подвигу цих сміливців, які врятували від затоплення частину міста, у травні 1977-го було встановлено меморіальний комплекс на греблі КРЕС. А тоді, у лютому 1944-го, всі бійці відчайдушно проривали оборону ворога. Фашисти міцно тримали центр міста і райони північних рудників. 22-го лютого 1944-го року о 5-й годині ранку радянські війська розпочали вирішальний штурм. Про ці запеклі бої ми розповімо у нашому наступному випуску спеціальної рубрики. |