Цілують небо журавлі, а у садах сумує осінь… Ці поетичні рядки струмом вдарили, коли почув, що не стало Вадима Івановича.

Ми були з ним знайомі не одне літо. Ким він був? Найперше – філософом і великим мрійником. Кінодокументаліст з дипломом гірничого інженера, художник, письменник.

Його проект «Чарівна літера» грайливо зваблював і провокував школярів придумувати нові слова.

Його будило сонце, бо вікна квартири дивилися на схід, бачили світання, а за вікнами росли берізки і щодня шумів трамвай, а за рогом будинку продавали морозиво. Таку благодать він вимріяв собі ще у дитинстві. І від того почував себе щасливим. А ще тішився як дитя, коли відкривав щось досі не звідане.

За все життя він не нажив собі ворогів.