22 червня Україна відзначає День скорботи і пам’яті жертв війни. 75 років тому нацистська Німеччина напала на Радянський Союз, найсильніший удар прийняла на себе Україна. В усіх містах та селах нашої держави у цей день вшановують тих, хто загинув у 1941-45-му на фронтах та окупованих ворогом територіях. У Центрально-Міському районі мешканці зібралися біля пам’ятника солдату-визволителю на вулиці Святомиколаївській.

Протягом десятиліть 22 червня називали днем початку Великої Вітчизняної, навіть зараз, коли він отримав статус Дня скорботи і пам’яті жертв війни, чимало українців згадують саме це - перше визначення. Хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять всіх, хто загинув на фронтах, в концтаборах, на окупованих територіях. Центрально-Міський район – один із найстаріших у нашому місті, чимало старожилів ще пам’ятають і чорні дні окупації, і очікувані дні визволення, заради якого полягли тисячі визволителів, і проводи на фронт своїх рідних в перші дні війни. Офіційно війна для українського народу розпочалася 22 червня 1941 року, однак, за останніми даними істориків, українці вступили у протистояння з нацистами ще у 1939 році: і в складі польської армії, і в складі Карпатської України проти Угорщини, яка підтримувала гітлерівський режим. Тільки в радянсько - фінській війні загинули десятки тисяч українців, відтак, кількість жертв не вираховується тільки 41-45. І все ж таки, день 22-е червня справедливо вважається переламним, бо на багато десятиліть наперед розколов світ на «до війни» і «після війни». Так склалося, що сьогодні чоловікам доводиться знову братися за зброю, і ця, вже інша війна в зоні АТО, виявила ті ж риси, характерні для українців різних поколінь: відданість, хоробрість, мужність, а головне – здатність тилу підтримувати своїх солдат. Ми не маємо право забути ті важливі уроки і просто повинні цінувати і берегти той самий мир, заради якого заплатили життям майже 80 років тому мільйони наших співвітчизників.