ВЕЧІР МИХАЙЛИЧЕНКА (ВІДЕО) |
Середа, 19 жовтня 2016, 13:13 |
Володимир Михайличенко – постать неординарна і добре відома в літературній школі Кривого Рогу. За свого часу, як і більшість поетів-шістдесятників, не зміг пробитися до кола друкованих авторів, однак його вірші залишилися в памяті багатьох людей. Вже традиційно запрошені на захід на честь поета мали змогу ознайомитися з творчістю Володимира на міні-виставці «Поетова пісня Кривбасу», яку підготували організатори – фахівці бібліотеки №10. Літературно-музичний вечір розпочався зі спогадів про цю непересічну людину. Ще студентом Володимир у Київському університеті потоваришував з багатьма майбутніми письменниками, чиї імена відомі всій країні: Іван Драч, Василь Симоненко, Борис Олійник та багато інших. Це не могло не вплинути на характер творів молодого поета. На жаль, збірка віршів Михайличенка «Полум’я» побачила світ вже після того, як він пішов із життя. Але ця людина була настільки закохана у свій рідний Кривбас, його шахти та домни, дивну природу, що зуміла передати цю любов і багатьом майбутнім літераторам. Серед них – і відомий криворізький письменник Григорій Туренко, який представляв на вечорі свій переклад ліричної поеми «Кривбас» Володимира Михайличенка. Приємним сюрпризом для присутніх стали музичні виступи доньки поета, відомого криворізького барда Марії Михайличенко. Вже не один рік поспіль вона виконує пісні на вірші тата, і вважає це не обов’язком, а відпочинком душі та серця. Тим більше, що ці вірші в ії виконанні знайшли чимало нових прихильників творчості криворізького поета-шістдесятника. Творча палітра Михайличенка цікавила багатьох дослідників, і сьогодні в контексті шістдесятництва вивчаються його твори. Нещодавно побачила світ збірка літературознавця Лариси Донченко «Художні моделі національної ідентичності», одна із статей цієї монографії присвячена саме віршам криворізького майстра слова. Найцікавішими матеріалами досліджень дослідниця поділилася з присутніми. Виступали зі спогадами журналісти, адже за свого часу Володимир Терентійович працював і в міській редакції радіомовлення, і в газеті «Сільський трудівник». Лунали вірші поета у виконанні студентів та учнів Криворізьких навчальних закладів, авторські переклади його творів. Переважну більшість гостей заходу становили обдаровані юні літератори, які в цей вечір по-новому відкрили для себе постать Володимира Михайличенка. «Завжди знай: щось повинно було трапитися, у щось повинно було вилитися постійне горіння, спалення на пекельному вогні моїх нервів, моєї душі» - саме такий епіграф залишив по собі Володимир Михайличенко. Епіграф, який зрозуміли і запам’ятали сотні інших поетів, які залишили в дарунок Кривбасу вже інші вірші, не менш душевні і не менш люблячі. |