18 січня виповнилося 75 років від початку вивезення населення України на примусові роботи до Німеччини в роки Другої Світової війни. На вшанування цієї трагічної дати в усій країні відбулися заходи, організовані Інститутом Національної памяті спільно з Інститутом історії НАН України та Національним музеєм історії України в Другій Світовій війні. У Кривому Розі сьогодні нараховується 659 колишніх в’язнів нацизму, спогадами про нелегкі дні неволі вони поділилися з нашими журналістами.

Для тих, хто пережив роки нацистської неволі, трагічна дата  – 75 років від початку вивезення населення України на примусові роботи до Німеччини – є особливою. Адже протягом багатьох років ці люди приховували правду про своє минуле, залякані репресіями післявоєнних років. Зараз же колишні остарбайтери відкрито розповідають про страшні випробування, коли дивом вдалося вижити.

Агітаційна компанія нацистів в Україні розпочалася у голодну для населення зиму 1942 року, бажаючим поїхати до Німеччини обіцяли райські умови. Перший ешелон відбув з Харкова до Кельну 18 січня, другий – до Бранденбургу – 21 січня. Потім таких ешелонів були тисячі з усієї України, молодь вивозили примусово. Існували ще так звані трудові табори, де працювали підлітки з поневолених країн. Найбільше цінувалися хлопці з Кривого Рогу та Донбасу – для шахт Рура. Щоб звільнити від роботи німецьких господинь, в роки війни до Німеччини було вивезено 15 тисяч українських дівчат, які працювали в господарствах бауерів.

Разом із жінками забирали й дітей, їх використовували для експериментів, а ще малюки були донорами для гітлерівських солдат. Небагатьом пощастило врятуватися, відірвані від рідних, вони так і не дізналися прізвищ своїх батьків. Криворіжцю Володимиру Дартшту пощастило: його таки відшукала мама.     

За 1941-44 роки з України було вивезено 2 мільйони 200 тисяч жінок, юнаків і дівчат, більше мільйона з них загинули від непосильної роботи в неволі та в концтаборах, куди були відправлені за непокору владі. Багато років тому звірства нацистів, оголошені на Нюрнберському процесі, стали шоком для європейської спільноти. І ті, хто вижив в роки ворожого рабства, діляться сьогодні своїми спогадами з молоддю, щоб страшні уроки  нацизму ніколи не забували люди.