День соборності українці почали відзначати лише з 1999 року, майже на ціле століття факт проголошення України єдиною державою випав із вітчизняної історіографії. Міські урочисті заході проходили біля пам’ятника Тарасу Шевченку, котрого сьогодні називають провідником об’єднання українців. Вшанувати знакову дату прийшло чимало городян: представники міської та районної влади, депутати різних рівнів, керівники підприємств і установ, учасники бойових дій на Сході України.

Проголошенню Акту об’єднання українських земель передувало чимало років довгої та напруженої боротьби. І лише за активної діяльності двох організацій – УНР та ЗУНР – 22 січня 1919 року на Софіївській площі в Києві було проголошено Акт Злуки – документ, який заявляв про створення єдиної соборної Української держави. І хоча українські землі після самоусунення Директорії знову поділили між іншими державами, проголошення соборності зіграло важливу роль для України. Не втрачає значущості цей факт і зараз, адже сьогодні чимало аналітиків відзначають, що знову зшити розірвану протиріччями України вкрай складно.

Звістка про те, що Західна та Східна Україна опинилися в складі однієї національної держави сколихнула країну, не залишився осторонь і Кривий Ріг. Саме тоді криворіжці заявили своє волевиявлення, яке стало вирішальним при розподілі територій між губерніями, адже наше містечко входило одразу до складу двох: Катеринославської та Херсонської. До речі, на той час воно нараховувало – з районом північних рудників – близько 100 тисяч населення. На бурхливих мітингах чітко  проголошувалася ідея єднання.

Об’єднання УНР та ЗУНР стало моделлю цивілізованого, демократичного зібрання територій в єдину суверенну державу, і, хоча протягом подальших років Україна була роз’єднана етнічно, прагнення людей залишалися однаковими. Сьогодні святкування Дня Соборності – це не лише наша вдячність творцям Акту Злуки, а й нагадування про те, що тільки соборна Україна може бути вільною – це добре знали наші предки ще багато років тому. А пам’ятати і зберігати ії такою маємо ми – зараз.