Відомим є факт, що Криворізько-Нікопольська операція розпочалася 30 січня 1944 року, однак завершилася вона не з визволенням Кривого Рогу. Якщо говорити про територію нинішнього міста, то повністю ії звільнили від окупантів лише 8 березня. Наступ розгортався стрімко. 10 лютого ударна група вийшла до річки Інгулець, створивши плацдарм. 20 лютого зайняли Зелене містечко, Соцмісто і станцію Червону. 22 лютого  війська 37-ї та 46-ї армій розпочали атаку, стискаючи ворога у кільце з різних сторін.

Головні сили рушили з південного сходу, через півтори години після початку наступу війська 15-ї гвардійської стрілецької дивізії зайняли станцію Мудрьона, до 11-ї години були звільнені Карнаватка і рудник імені Артема. Ще раніше – о 6-й ранку - 28 гвардійська дивізія витіснила ворога зі Змички. Найважчі бої точилися за центр старого міста, доводилося штурмувати кожен будинок. Лише вдень вдалося зайняти вулицю Леніна.

Тяжкі бої точилися в районах Сухої Балки, рудниках імені Фрунзе та Карла Лібкнехта. Тільки, коли сутеніло, 92 та 188 стрілецькі дивізії, переправившись у крижаній воді, увірвалися на західний берег Саксагані – за підтримки 10 повітряно-десантної дивізії. Пізно увечері 22-го лютого радянські війська зайняли крайні рубежі на схід від Лозуватки, Мар’янівки і вздовж берега річки Інгулець.

В результаті Криворізько-Нікопольської операції було розгромлено 12 фашистських дивізій. Відкинувши ворога від Дніпра, радянські війська зруйнували сподівання фюрера на відновлення зв’язку з блокованою в Криму 17 армією.

На кадрах кінохроніки -  переможна хода наших бійців проспектом Карла Маркса,  невдовзі після того на вулиці Леніна відбувся урочистий мітинг, де мешканці міста вітали своїх героїв. 22-го лютого салютувала визволителям столиця країни, 26 із 28 дивізій, які визволяли наше місто, були удостоєні почесного звання «Криворізьких».