У Саксаганському районі урочистості з нагоди Перемоги у Другій Світовій традиційно проходять біля пам’ятника Матері, що у скорботі. До цього особливого дня тут підготувалися ґрунтовно – навіть балкони будинків, що поблизу, прикрасили символічними, яскравими маками. Проте, найбільш  видовищною частиною заходу видався урочистий парад за участю військової техніки. Були навіть кінна дивізія та прикордонники зі сторожовими вівчарками, які своєю величною ходою прикрашали колону і привертали до себе увагу. У Марії Григорівни Єфремової  споглядання впевненого кроку дівчат медично-санітарної частини викликає особисті глибокі емоції та переживання. Адже у роки війни їй, у неповні 17, доводилося витягувати з поля бою поранених, а відтак - рятувати. Ці спогади, говорить, і сьогодні, як на долоні.  

З-поміж багатотисячного зібрання, помітно виділялися учасники акції, які з гордістю тримали світлини своїх рідних, які геройськи загинули у роки війни.

Портрет Олексія Івановича Лаврентьєва принесла його донька Валентина. Батька вже немає серед живих, але таким чином, говорить донька, продовжується  добра пам'ять про нього. 

У виконанні дітей прозвучала зворушлива пісня-звернення  з проханням до дорослих.

Як і зазвичай, завершенням урочистостей стало покладання численних букетів до підніжжя пам’ятника, як символ щирої вдячності нащадків за подароване майбутнє. Яке, на часі, дуже важливо втримати мирним.