Усміхнена, тендітна і з відкритим серцем. Яна – одна з п’ятдесяти активістів волонтерського руху, яким у Центрі допомоги бійцям АТО та переселенцям сказали “cпасибі” за їх роботу. Яна каже: радше не називала б себе волонтеркою, бо це просто визначення. А такі, як вона, цим живуть 24 години на добу. І сприймають події на Сході України близько до серця.

Серед волонтерів – жінки і чоловіки, військові і люди мирних професій, багато молоді. Сьогодні волонтерський рух в Україні трансформується і стає потужною силою. Це дуже згуртована команда, об’єднана єдиною метою, – допомогти тим, хто такої допомоги найбільше потребує. Сьогодні все ж у пріоритеті – підтримка  української армії, каже учасник АТО, а тепер волонтер Станіслав Поліхович.

Волонтерам довіряють на фронті та у шпиталях. Бо вони точно знають потреби військових. На початку війни допомагали фактично усім, а сьогодні допомога стала локальною, точковою. Знову доводиться купувати теплі шкарпетки і ліки від застуди. Так, забезпечення Мінооборони є, але виключно за нормами, а потрібно більше, бо “на нулі”, як називають передову, буквально все горить. Попри небезпеку, туди їдуть, аби доставити бійцям усе необхідне та просто підтримати.

З 2014-го, фактично з початку війни, Отця Юрія знають ще й як військового капелана. Попри пропагандистські звинувачення проросійських церковників у тому, що освячує хлопців на війну, твердить: благословляємо на захист. Тепер отець Юрій – активіст Центру допомоги атовцям та переселенцям.

Тепер у волонтерів найближча задача – кардинально змінити Центр допомоги, де збираються військові, переселенці та волонтери. Координаційний центр виграв грант Світового банку. Центр розширять, у будівлі зроблять ремонт, змонтують ліфт, облаштують конференц-залу та кабінети юридичної і психологічної підтримки. Та окрім грантових коштів, Центр потребуватиме допомоги людських рук, аби усі заплановані роботи виконати. Волонтерський рух не згасає, він трансформується, а от суспільство, на жаль, ні. Головне – зрозуміти, що війна, яка триває в Україні, стосується кожного. Тож волонтери знову шукають небайдужих людей.